Сліпота одна з найтяжчих форм інвалідності, бо забирає 90% можливостей здорової людини. Пана Анатолія недуг не зломив. Сьогодні під його опікою більше 2000 мешканців Сумщини, таких саме як він.

Дістатися з пункту а в пункт б для інвалідів по зору - неабиякий іспит. В обласному центрі лише один світлофор оснащений звуковим сигналом, до того ж у громадському транспорті рідко озвучують зупинки. Сумські незрячі зізнаються, коли живеш наосліп - очима стають рідні, спеціально навчанні собаки і, якщо пощастить - небайдужі перехожі.

16 сумчан щодня долають подібні перешкоди аби дістатися роботи. В обласному товаристві сліпих для них вже 65 років відчинені двері. Картонажники, пакувальники, складальники – попри відсутність зору завдання виконують швидко та на совість.

Працюють, коли є замовлення, тому замість сотні - на підприємстві менше двох десятків інвалідів. Для них робота – справжня радість, бо доводять усім і собі – навіть з вадами зору в змозі принести користь іншим.