Люди, котрі 80 років тому опинились на межі життя та смерті шукали будь-які шанси на спасіння. Володимир Чередниченко й досі пам’ятає чим його бабуся рятувала своїх шістьох дітей.

В сквер жертв голодомору прийшли ті, хто втратили рідних на початку 30-х років минулого століття. І дорослі, і малі запалили лампадки, на постамент поклали колоски.

Традиційно участь у жалобному заході взяли представники опозиції. Олександр Лисенко переконаний, голодомор – це не лише історія українського народу, це незагойна рана, що пронизує пам’ять поколінь.

День пам’яті жертв голодомору в обласному центрі продовжився поминальним богослужінням та хвилиною мовчання.